Нікополь —
місто обласного підпорядкування, центр Нікопольського району
Дніпропетровської області. Розташований у південно-східній частині
області на правому березі Каховського водосховища. Нікополь має
річковий порт, залізничну станцію на магістралі Апостолове-Запоріжжя.
Через місто проходить автомобільна дорога республіканського значення
Запоріжжя-Кіровоград.
Для культурних потреб мешканців міста працюють Краєзнавчий музей, 13 бібліотек,
3 палаци культури, Палац урочистих подій, 6 клубів, 2 школи мистецтв (у т.ч.
одна приватна), кінотеатр. У місті діють духовий оркестр, народний фольклорний
ансамбль "Микитин Ріг", народний ансамбль танцю "Радість", український народний
музично-драматичний театр, естрадний театр танцю "Богема".
Територія міста в міських межах - 5 тис. га. Населення Нікополя станом на
складає 149,8 тис. осіб.
У Нікополі взято на державний облік і під охорону 68 пам'яток, у т.ч. історії й
культури - 44, монументального мистецтва - 3, архітектури й містобудування
місцевого значення - 20. Церква Різдва Богородиці охороняється державою як
пам'ятка республіканського значення.
Економічну основу міста становлять: ― ЗАТ "Нікопольський завод феросплавів"
(основний виробник в Україні агломерату, флюсів, феросплавів), ― ЗАТ "Нікопольський Південнотрубний завод"
із системою закритих акціонерних товариств "Ютист", "Никопольський ― завод нержавіючих труб", "Нікотьюб",
"Труболіт" (асортименти труб), ― ВАТ "Нікра" (запчастини для
сільськогосподарської техніки, крани), ― ВАТ "Нікопольський завод
трубопровідних арматур" (засувки для трубопроводів), ― ВАТ "Нікопольський прядильно-нитковий
комбінат" (нитки, пряжа), ― ЗАТ "Рибокомбінат" (рибопродукти),
― ВАТ "Пивзавод" (напої), ― ВАТ "Механік" (товари широкого
вжитку), ― ВАТ "Хлібокомбінат" (хлібопродукти),
― ЗАТ "Надія" (швейні вироби) і інших.
Нікополь є учасником українсько-американської програми "Партнерство громад для
поширення досвіду місцевого самоврядування". Його партнером є м. Толідо (штат
Огайо, США).
Без державної підтримки не може обійтися й "столиця козацького краю" - місто
Нікополь. Тут давно збираються створити архітектурний заповідник. До речі, цього
року Нікополь, що ще називають "скіфською столицею" - уперше був включений
Кабміном у перелік історичних міст України.
У жителів Нікополя є традиція: кожний, хто приходить на могилу Івана Сирка
повинен обов'язково випити чарку на згадку про легендарного отамана.
Тепер, коли до традиції додався ще й привід, не гріх "пропустити" і по кухлі.
Так при цьому вимовити тост за те, щоб скоріше найшлися засоби на створення в
древнім історичному містечку дійсного й давно обіцяного "музею під відкритим
небом". Тим більше, що колишня столиця Скіфської держави з усіма знахідками й
курганами поки ще, хоч і зрідка, але з гордістю згадується нами, коли потрібно
чим-небудь похвастатися за кордоном.
Коротко історію краю можна розташувати по хронології приблизно так - мамонти,
пектораль, запорожці, Богдан Хмельницький, так мабуть, отаман Сирко, що грамотно
написав лист турецькому султанові. Могила останнього - самого улюбленого народом
кошового отамана - єдине, що збереглося з тих часів до наших днів. Інше "вдячні"
нащадки розтаскали "на добру пам'ять". За це, напевно, не заважало б випити "по
третьої".
Походження назви
Засновано на місці запорізької переправи Микитин Ріг, або Микитине, названої за
іменем козака Микити Цигана. З 1765 р. Микитине перейменовано в Слов'янське, а
1781 р. — у Нікополь. Очевидно, це зроблено на грецький лад: ніка — «перемога»,
поліс — «місто».
Перше документальне свідчення про місцевість, де знаходиться
сучасне місто Нікополь - Микитин Ріг та Лиса Гора, відноситься до 1594 року. У 1639 році на Микитиному Розі
була збудована запорізькими козаками Запорізька Січ.